Синдром провини вцілілого • Надвірнянський НЦПМД

07Кві 2022 by Коваль Микола Сергійович

Синдром провини вцілілого виникає у людей, які пережили травматичні події, врятувалися чи уникли їх епіцентру. Для того, щоб почуття «провини» мотивувало, а не паралізувало, варто пам’ятати декілька важливих речей

Рятуючи себе та свою родину, ви рятуєте частину України. Якщо ви здорові, ситі, виспані та спокійні, ви можете принести набагато більше користі.

Якщо ви відчуваєте сором і провину, визначте, що ви можете зробити для того, аби припинити їх відчувати. Наприклад, напишіть перелік того, як саме ви можете допомогти зараз тим, кому важче. Робіть те, що можете та вмієте.

Спочатку допоможіть вашим найближчим людям, які поруч з вами. Потім потурбуйтеся про близьких, які знаходяться від вас далеко. Якщо з ними все гаразд, допоможіть тим хто поруч: сусідам, знайомим, тим, хто опинився з вами в одному укритті. Якщо і з ними все в порядку, дізнайтеся, чим ви можете допомогти у вашому районі, найближчому волонтерському центру, підрозділу тероборони тощо. Коли й там всього достатньо, допомагайте інформаційно в соцмережах широкому загалу. Якщо кожен з нас почне турбуватись про тих, хто поряд, то ми всі будемо врятовані!

Пам’ятайте, що ви точно не винні у тому, що відбувається. Ви є жертвою ситуації та спільного ворога. Зараз ви можете злитися на життя загалом. І це нормально! Для того, щоб ця злість не виливалась на близьких, знаходьте їй безпечний вихід: покричіть, помахайте руками, тупотіть ногами, побийте щось м’яке. Так само і зі сльозами.

Все, що ви можете робити та робите — важливе. Немає нічого зайвого чи занадто дрібного. Будь-яка справа, навіть якщо це просто підмітання своєї квартири, буде, по-перше, давати вам почуття контролю хоч над чимось, по-друге, відірве вас від тривоги, по-третє, дасть відчуття покращення в одному маленькому місці, а це вже дуже підтримує.

Нагадуємо телефони нашого контакт-центру:

067-995-92-41