Встановлено, що від 20% до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60-80% військовослужбовців, які були очевидцями загибелі побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих.
Військовослужбовці, найбільш уразливі до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР):
за наявності перенесених психічних травм у минулому, зокрема пов’язаних із насильницькими діями; ризик удвічі вищий, якщо проміжок між попередньою травмою і бойовою менший за 5 років.Існують практичні рекомендації для фахівців при роботі з людьми, які мають прояви ПТСР:
Потреба у більшій увазі до відновлення позитивних стосунків військовослужбовців із соціальним оточенням – близькими, батьками, друзями, а не замикання в колі побратимів.
Своєчасне виявлення і адекватна оцінка компульсивної поведінки.Фахівцям сфери психічного здоров’я при наданні невідкладної допомоги варто наголошувати на тому, що ці симптоми – прояви нормальної реакції на бойову ситуацію, що сприятиме більшій довірі військовослужбовців до психологів та психотерапевтів.
Надання відповідної інформації командирам, рідним, друзям, що сприятиме кращій підтримці і заохоченню отримати психологічну допомогу.
Обґрунтування ранніх втручань з метою попередження розвитку ПТСР.
Звернення уваги на порушення пам’яті (проблеми із формуванням послідовності подій, пригадування, відділення першочергового від другорядного тощо).
Профілактика повторного переживання симптомів травми, застрягання у них.
Опрацювання інтенсивних емоційних реакцій, які супроводжуються інтенсивними фізіологічними реакціями.
Увага до проявів дисоціації або відстороненості, як до важливого предиктора ПТСР.
Надання сенсу травматичним переживанням, з метою більш повної інтеграції цих спогадів в існуючу пам’ять.Існує також перелік потенційних профілактичних заходів розвитку ПТСР, як у поєднанні, так і окремо. Про них докладніше за посиланням: https://bit.ly/3tNHfUh
